Актуальність здійснення профілактичної роботи в навчальних закладах
Здоров’я – це безцінний здобуток не тільки кожної людини, але й усього суспільства. Формування і збереження здоров’я на всіх етапах розвитку людини є стратегічним завданням будь-якої держави.
Проте чисельні наукові публікації підтверджують тенденції постійного погіршення стану здоров’я населення України, у тому числі – дітей і молоді.
За даними Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації, поширеність хвороб у дітей Харківської області у 2009 році становила 2156,1 випадків на 1000 дітей у віковій групі від 0 до 14 років та 2481,5 випадків на 1000 дітей у віковій групі від 15 до 17 років.
За статистичними даними в українському суспільстві набули поширення куріння, зловживання алкоголем, гіподинамія, неправильне харчування, вживання наркотиків, надмірне психоемоційне навантаження, бездумний ризик і безладні статеві стосунки, особливо серед молоді. Як наслідок – проблеми соціально-психологічної дезадаптації, погіршення психічного та репродуктивного здоров’я.
Результати дослідження щодо організації превентивної роботи в навчальних закладах Харківської області та готовності педагогів до здійснення такої діяльності, проведеного співробітниками науково-методичної лабораторії з проблем виховання здорового способу життя ХОНМІБО у 2009-2010 н.р., показали, що на думку учнів факторами, які найбільше впливають на свідомий вибір людиною власного способу життя, є приклад дорослих (таку відповідь обрали 65% опитаних), виховні заходи у школі (53%), спосіб життя друзів (23%), і лише 19% вважають дієвою пропаганду здорового способу життя через рекламу в ЗМІ.
Таким чином, результат навчання дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я, виховання у них навичок безпечної поведінки значною мірою залежить від якості виховної роботи в навчальному закладі та особистості педагога, який здійснює цю діяльність. Педагог має бути прикладом людини з високим рівнем здоров’язбережувальної, фахової та педагогічної компетентностей і мотивації на здійснення виховної діяльності.
Здоров’я – це безцінний здобуток не тільки кожної людини, але й усього суспільства. Формування і збереження здоров’я на всіх етапах розвитку людини є стратегічним завданням будь-якої держави.
Проте чисельні наукові публікації підтверджують тенденції постійного погіршення стану здоров’я населення України, у тому числі – дітей і молоді.
За даними Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації, поширеність хвороб у дітей Харківської області у 2009 році становила 2156,1 випадків на 1000 дітей у віковій групі від 0 до 14 років та 2481,5 випадків на 1000 дітей у віковій групі від 15 до 17 років.
За статистичними даними в українському суспільстві набули поширення куріння, зловживання алкоголем, гіподинамія, неправильне харчування, вживання наркотиків, надмірне психоемоційне навантаження, бездумний ризик і безладні статеві стосунки, особливо серед молоді. Як наслідок – проблеми соціально-психологічної дезадаптації, погіршення психічного та репродуктивного здоров’я.
Результати дослідження щодо організації превентивної роботи в навчальних закладах Харківської області та готовності педагогів до здійснення такої діяльності, проведеного співробітниками науково-методичної лабораторії з проблем виховання здорового способу життя ХОНМІБО у 2009-2010 н.р., показали, що на думку учнів факторами, які найбільше впливають на свідомий вибір людиною власного способу життя, є приклад дорослих (таку відповідь обрали 65% опитаних), виховні заходи у школі (53%), спосіб життя друзів (23%), і лише 19% вважають дієвою пропаганду здорового способу життя через рекламу в ЗМІ.
Таким чином, результат навчання дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я, виховання у них навичок безпечної поведінки значною мірою залежить від якості виховної роботи в навчальному закладі та особистості педагога, який здійснює цю діяльність. Педагог має бути прикладом людини з високим рівнем здоров’язбережувальної, фахової та педагогічної компетентностей і мотивації на здійснення виховної діяльності.
Теоретико-методологічні засади здійснення профілактичної роботи
Стан здоров’я населення визначається комплексом різних факторів: рівнем добробуту, умовами праці та побуту, екологією, доступністю і якістю медичної допомоги, але переважно – способом життя, який залежить від системи цінностей людини, що формується протягом життя. Саме тому актуальним напрямком виховної роботи залишається формування в учнів навичок культури здоров’я, безпечної поведінки, уміння робити правильний вибір на користь здорового способу життя, підвищення рівня інформованості з питань профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії, профілактики ВІЛ/СНІДу.
У розділі V Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та учнівської молоді, затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України від 21.07.2004 № 605, наголошено на доцільності формування знань про фізичне, психічне (психологічний комфорт), духовне, соціальне (соціальне благополуччя) здоров’я та змісті, формах і методах діяльності з даного напряму.
Сьогодні у навчальних закладах України активно впроваджується сучасна та ефективно діюча Концепція навчання здорового способу життя і безпечної життєдіяльності учнів на засадах розвитку життєвих і спеціальних навичок. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), життєві навички – це здатність людини до адаптації, позитивної поведінки, подолання труднощів повсякденного життя. Вони допомагають людям вести здоровий і продуктивний спосіб життя (адекватно сприймати себе і навколишніх, будувати ефективні толерантні міжособистісні стосунки, критично та творчо мислити, приймати відповідальні обґрунтовані рішення, розв’язувати проблеми і керувати стресами), сприяють формуванню своєрідного «поведінкового імунітету» до невиправдано ризикованої поведінки.
Разом з тим, 43% класних керівників, які брали участь у дослідженні ХОНМІБО, зазначили, що мають часткову інформацію щодо методики здійснення превентивної освіти і виховання на засадах розвитку життєвих навичок (ООЖН), 44% – знайомі з теоретичними та психологічними основами цієї методики, 18% – брали участь у тренінгах колег, 16% – пройшли відповідне навчання і мають сертифікат, 13% – мають особистий досвід проведення заходів у формі тренінгу, але тільки 10% змогли назвати, яким питанням вони були присвячені.
Основні напрями, принципи, завдання, тематичний зміст виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів викладені у програмі «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». На сьогодні виховна робота у ЗНЗ має базуватися на загальнолюдських цінностях та духовних, моральних і культурних засадах народу України. Система виховної роботи спрямована на формування ціннісних орієнтацій та духовних пріоритетів.
Разом з тим, аналіз відповідей класних керівників показав, що з Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» знайомі 71% опитаних, але тільки 15% організовують виховний процес у своєму класі на основі вищезазначеної Програми.
Таким чином, залишається актуальним питання підвищення компетентності педагогічних працівників Харківської області щодо ефективного здійснення профілактичної роботи, формування відповідального ставлення до здоров’я у дітей та учнівської молоді.
Особливості здійснення профілактичної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах
Здійснення профілактичної роботи у навчальних закладах має ряд особливостей. Так, організовуючи роботу з даного напряму необхідно враховувати:
1. Вікові й психолого-педагогічні особливості, потреби та фактичні знання і навички тих, на кого спрямована ця діяльність.
Для дітей молодшого шкільного віку характерним є незначний соціальний та моральний досвід, підвищена емоційність, вразливість і одночасно пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки, бажання постійно розширювати коло спілкування. Основними потребами дитини в початкових класах є потреби у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля.
Підлітковий вік пов’язаний із статевим дозріванням організму. Це період гострого біологічного, психологічного та соціального стресу, переломів, криз. Цьому віку належить особливе місце в загальних тенденціях захворюваності, оскільки біологічно він характеризується потужними ендокринними перебудовами, які роблять організм підлітка особливо чутливим до впливу шкідливих факторів.
Головною діяльністю дітей середнього шкільного віку є особистісне спілкування. В цьому віці гостро проявляється потреба в приналежності до будь-якої групи однолітків. Спілкування з однолітками – джерело нових інтересів дитини, становлення норм її поведінки.
Часто в цей період проявляються розлади особистості і процеси саморуйнування: нанесення шкоди фізичному здоров’ю (куріння, алкоголізм, наркоманія), нанесення шкоди моральному розвитку, заподіяння шкоди майбутньому соціуму. До того ж, діти особливо наражаються на небезпеку і ризик інфікування ВІЛ, бо глобальне поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу продовжується з наростаючим результатом, у першу чергу через ін’єкційну наркоманію і незахищений секс. При цьому відповідальність за себе і своє здоров’я підлітки, як правило, перекладають на батьків, лікарів, педагогів.
Тому дуже важливо переконливо вчити учнів самим дбати про власне здоров’я, не губити його безграмотною організацією свого способу життя, вчити, що здоровий спосіб життя складається з форм особистісної поведінки, які сприяють профілактиці захворювань та підвищенню захисних властивостей організму (розумний режим навчання (праці) та відпочинку, задовільні особисті житлово-побутові умови, раціональне харчування, оптимальна рухова активність, загартування, культура міжособистісних стосунків, дотримання правил гігієни, відповідна медична активність), які спрямовані на боротьбу зі шкідливими пристрастями: тютюнокурінням, вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів та психотропних речовин, хуліганством, порушенням режиму сну та харчування тощо. Підліткам потрібно говорити про пагубність шкідливих факторів для організму, наводити конкретні приклади з життя. Здійснювати роботу по перетворенню установок, суджень, системи власного ставлення підлітка, розвитку навичок позитивного мислення відносно самого себе.
Необхідно виховувати в учнів самостійність, наявність розумного відчуття загрози та її попередження. Самостійність поведінки у підлітків і молоді визначається наявністю в них правильного вихованого розуміння сутності розбіжності між компанією та колективом, здатності орієнтуватися на вимоги всього суспільства, а не вузької групи людей, особливо якщо ці вимоги суперечать інтересам суспільства.
2. Форми і методи організації профілактичної діяльності з учнівською молоддю
У профілактичній роботі з учнями початкових класів пріоритетними мають бути форми і методи діяльності, які спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості: ситуаційно-рольові та сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, ігри-мандрівки, ігрові вправи, інсценування, колективні творчі справи, тематичні зошити, ранки, свята, усні журнали, уявні подорожі, конкурси, спортивні змагання, виставки малюнків тощо.
У роботі з підлітками перевагу слід надавати активним формам і методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Наприклад: проектам «Захисти свою позицію», «Модель здорового способу життя»; відкритим трибунам «Який спосіб життя – таке й здоров’я», «Напружене ритмом життя»; рольовим іграм, ситуаційним практикумам, соціально-психологічним тренінгам, кейс-технологіям (набору конкретних рішень і дій в типових ситуаціях, методик вирішення типових ускладнень і проблем підліткового віку тощо); альтернативним формам (пропагуванню нових видів відпочинку, цікавого і корисного використання вільного часу) – фестивалям художньої творчості, конкурсам творчих робіт «Я обираю життя», профільним змінам для волонтерів у таборах відпочинку, фестивалям «Молодь обирає здоровий спосіб життя», КТС (колективним творчим справам) тощо.
Доцільно також застосовувати і традиційні методи і форми: конкурси на кращу організацію роботи з профілактики шкідливих звичок, кращу програму з формування здорового способу життя, кращу діяльність органів учнівського самоврядування; бесіди «Що таке здоров’я?», «Не тягнись пізнати таємницю наркотиків на власному досвіді»; лекції-диспути «Вплив агресивного соціального середовища. Як його уникнути?», «Небезпечні статеві стосунки – шлях до ІПСШ, ВІЛ, безплідності»; круглі столи, семінари, книжкові виставки з відповідної тематики, перегляди та обговорення проблемних відеофільмів, анкетування, опитування тощо.
Зазначені методи доповнюють один одного, дають можливість педагогам створити цілісну систему формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в учнів, розвиток в них позитивних якостей, виховання свідомого та відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших людей, формування прагнення бути здоровими та засвоєння системи знань, практичних навичок здорового способу життя та безпечної поведінки, отримання знань з безпеки статевих стосунків та профілактики інфікування ВІЛ, формування умінь задовольняти свої потреби без допомоги наркотичних засобів та психотропних речовин.
3. Фактори ризику та фактори захисту (індивідуальні, родинні, пов’язані з навчанням, соціальні чинники, які впливають на здоров’я людини, вибір нею способу життя).
У якості факторів ризику для здоров’я науковці виділяють:
• індивідуальні чинники — низька самооцінка, хибні цінності, невміння будувати здорові стосунки, визначати життєві цілі й орієнтири;
• родинні — відсутність контролю і чітких правил, низька цінність родинних стосунків, відчуженість, зловживання психоактивними речовинами (ПАР) у родині;
• пов’язані з навчанням — низька успішність, переходи з однієї школи до іншої, недостатній контроль за вживанням ПАР речовин у школі;
• соціальні – економічна нестабільність, недостатня боротьба з торгівлею наркотиками, потужна реклама тютюну і алкоголю, відсутність якісних соціальних послуг.
Факторами захисту для здоров’я вважають:
• індивідуальні чинники — позитивна самооцінка, висока моральність, фізичне благополуччя, розвинені соціально-психологічні навички, наявність мети і життєвих перспектив;
• родинні — стабільність, довіра, теплі стосунки, відчуття єдності, достатній рівень матеріального добробуту;
• пов’язані з навчанням — уміння вчитися, успіхи у навчанні, авторитет серед однолітків, доброзичлива шкільна політика;
• соціальні – економічна стабільність, рішуча боротьба з торгівлею наркотиками, заборона або обмеження реклами тютюну і алкоголю, доступність якісних соціальних послуг.
Природно, що чинники, які мають вплив на соціалізацію особистості, можуть бути як факторами ризику, так і факторами захисту.
Профілактична робота має ґрунтуватися на зниженні активності факторів ризику і підвищенні діяльності захисних факторів.
Важливо, щоб організація і проведення будь-яких виховних заходів була підпорядкована основній і надто важливій меті: виховання в учнів почуття відповідальності за стан власного здоров’я і власну поведінку.
Рекомендації щодо покращення профілактичної діяльності з питань попередження ВІЛ/СНІДу та наркоманії, формування відповідального ставлення до здоров’я дітей та учнівської молоді
У 2010-2011 навчальному році при організації та здійсненні профілактичної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах пропонуємо:
• активізувати роботу з питань формування в учнів позитивної мотивації на дотримання принципів здорового способу життя як дієвого засобу профілактики шкідливих звичок, інфекційних захворювань, ВІЛ/СНІДу;
• продовжити навчання та підготовку педагогічних працівників навчальних закладів, у тому числі на семінарах та спецкурсах-тренінгах ХОНМІБО, з опанування методики навчання на засадах розвитку життєвих навичок, організації первинної профілактики ризикованої поведінки в підлітковому середовищі з урахуванням специфіки навчального закладу;
• здійснювати адресну допомогу зацікавленим педагогічним працівникам у рішенні питань, пов’язаних з профілактичною діяльністю;
• сприяти впровадженню інформаційно-просвітницьких програм на основі методики розвитку життєвих навичок, інтерактивних форм і методів профілактичної роботи;
• брати участь у проведенні соціологічних досліджень при організації профілактики зловживання наркотичних засобів та психотропних речовин учнями;
• розвивати соціальне партнерство та забезпечувати оптимальне використання ресурсів всіх соціальних інститутів (ЗМІ, громадськості, центрів довіри, телефонних центрів довіри, центрів допомоги сім’ям та дітям, правоохоронних органів, органів охорони здоров’я, психологічних служб тощо), які займаються відповідною інформаційною, просвітницькою та профілактичною діяльністю;
• застосовувати у повній мірі інноваційні технології в навчальному процесі та дозвіллєвій діяльності;
• використовувати потенціал спортивних та дозвіллєвих організацій для залучення учнівської молоді, і в першу чергу – підлітків «групи ризику», до здорового способу життя;
• удосконалювати превентивну роботу із сім’єю дитини, її найближчим оточенням;
• залучати батьківську громадськість до роботи з пропаганди здорового способу життя, оптимізувати організацію батьківської освіти шляхом участі у зборах, лекціях, бесідах, консультаціях, зустрічах з фахівцями тощо;
• сприяти підсиленню ролі органів учнівського самоврядування, залучати підлітків-волонтерів до профілактичної роботи серед неповнолітніх.
Використана література:
1. ВІЛ/СНІД та його профілактика. Методичні рекомендації для слухачів курсів підвищення кваліфікації ХОНМІБО щодо профілактики ВІЛ/СНІДу /Укладачі О.Є. Марінушкіна, І.В. Волкова; за заг. ред. Л.Д. Покроєвої. – Харків: ХОНМІБО, 2008. – 64 с.
2. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров’я. 5 клас: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2005. – 264 с.
3. Духовність і здоров’я. Навчально-методичний посібник. / В.М.Оржеховська. – К.: Інститут проблем виховання, 2004. – 168 с.
4. Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ/СНІДу серед дітей та молоді. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді; Український інститут соціальних досліджень, 2002. – 149 с.
5. Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок: Інформ. збірка з життєвих навичок / Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. – К.: Генеза, 2005. – 80 с.
6. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 21.07.2004 № 605.
7. Оржеховська В.М., Кириченко В.І., Ковганич Г.Г.: Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології, моделі: Навчальний практико зорієнтований посібник. – Х.: Видавництво «Точка», 2007. – 192с.
8. Школа проти СНІДу. Профілактика ризикованої поведінки: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2004. – 256 с.
Стан здоров’я населення визначається комплексом різних факторів: рівнем добробуту, умовами праці та побуту, екологією, доступністю і якістю медичної допомоги, але переважно – способом життя, який залежить від системи цінностей людини, що формується протягом життя. Саме тому актуальним напрямком виховної роботи залишається формування в учнів навичок культури здоров’я, безпечної поведінки, уміння робити правильний вибір на користь здорового способу життя, підвищення рівня інформованості з питань профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії, профілактики ВІЛ/СНІДу.
У розділі V Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та учнівської молоді, затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України від 21.07.2004 № 605, наголошено на доцільності формування знань про фізичне, психічне (психологічний комфорт), духовне, соціальне (соціальне благополуччя) здоров’я та змісті, формах і методах діяльності з даного напряму.
Сьогодні у навчальних закладах України активно впроваджується сучасна та ефективно діюча Концепція навчання здорового способу життя і безпечної життєдіяльності учнів на засадах розвитку життєвих і спеціальних навичок. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), життєві навички – це здатність людини до адаптації, позитивної поведінки, подолання труднощів повсякденного життя. Вони допомагають людям вести здоровий і продуктивний спосіб життя (адекватно сприймати себе і навколишніх, будувати ефективні толерантні міжособистісні стосунки, критично та творчо мислити, приймати відповідальні обґрунтовані рішення, розв’язувати проблеми і керувати стресами), сприяють формуванню своєрідного «поведінкового імунітету» до невиправдано ризикованої поведінки.
Разом з тим, 43% класних керівників, які брали участь у дослідженні ХОНМІБО, зазначили, що мають часткову інформацію щодо методики здійснення превентивної освіти і виховання на засадах розвитку життєвих навичок (ООЖН), 44% – знайомі з теоретичними та психологічними основами цієї методики, 18% – брали участь у тренінгах колег, 16% – пройшли відповідне навчання і мають сертифікат, 13% – мають особистий досвід проведення заходів у формі тренінгу, але тільки 10% змогли назвати, яким питанням вони були присвячені.
Основні напрями, принципи, завдання, тематичний зміст виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів викладені у програмі «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». На сьогодні виховна робота у ЗНЗ має базуватися на загальнолюдських цінностях та духовних, моральних і культурних засадах народу України. Система виховної роботи спрямована на формування ціннісних орієнтацій та духовних пріоритетів.
Разом з тим, аналіз відповідей класних керівників показав, що з Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» знайомі 71% опитаних, але тільки 15% організовують виховний процес у своєму класі на основі вищезазначеної Програми.
Таким чином, залишається актуальним питання підвищення компетентності педагогічних працівників Харківської області щодо ефективного здійснення профілактичної роботи, формування відповідального ставлення до здоров’я у дітей та учнівської молоді.
Особливості здійснення профілактичної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах
Здійснення профілактичної роботи у навчальних закладах має ряд особливостей. Так, організовуючи роботу з даного напряму необхідно враховувати:
1. Вікові й психолого-педагогічні особливості, потреби та фактичні знання і навички тих, на кого спрямована ця діяльність.
Для дітей молодшого шкільного віку характерним є незначний соціальний та моральний досвід, підвищена емоційність, вразливість і одночасно пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки, бажання постійно розширювати коло спілкування. Основними потребами дитини в початкових класах є потреби у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля.
Підлітковий вік пов’язаний із статевим дозріванням організму. Це період гострого біологічного, психологічного та соціального стресу, переломів, криз. Цьому віку належить особливе місце в загальних тенденціях захворюваності, оскільки біологічно він характеризується потужними ендокринними перебудовами, які роблять організм підлітка особливо чутливим до впливу шкідливих факторів.
Головною діяльністю дітей середнього шкільного віку є особистісне спілкування. В цьому віці гостро проявляється потреба в приналежності до будь-якої групи однолітків. Спілкування з однолітками – джерело нових інтересів дитини, становлення норм її поведінки.
Часто в цей період проявляються розлади особистості і процеси саморуйнування: нанесення шкоди фізичному здоров’ю (куріння, алкоголізм, наркоманія), нанесення шкоди моральному розвитку, заподіяння шкоди майбутньому соціуму. До того ж, діти особливо наражаються на небезпеку і ризик інфікування ВІЛ, бо глобальне поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу продовжується з наростаючим результатом, у першу чергу через ін’єкційну наркоманію і незахищений секс. При цьому відповідальність за себе і своє здоров’я підлітки, як правило, перекладають на батьків, лікарів, педагогів.
Тому дуже важливо переконливо вчити учнів самим дбати про власне здоров’я, не губити його безграмотною організацією свого способу життя, вчити, що здоровий спосіб життя складається з форм особистісної поведінки, які сприяють профілактиці захворювань та підвищенню захисних властивостей організму (розумний режим навчання (праці) та відпочинку, задовільні особисті житлово-побутові умови, раціональне харчування, оптимальна рухова активність, загартування, культура міжособистісних стосунків, дотримання правил гігієни, відповідна медична активність), які спрямовані на боротьбу зі шкідливими пристрастями: тютюнокурінням, вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів та психотропних речовин, хуліганством, порушенням режиму сну та харчування тощо. Підліткам потрібно говорити про пагубність шкідливих факторів для організму, наводити конкретні приклади з життя. Здійснювати роботу по перетворенню установок, суджень, системи власного ставлення підлітка, розвитку навичок позитивного мислення відносно самого себе.
Необхідно виховувати в учнів самостійність, наявність розумного відчуття загрози та її попередження. Самостійність поведінки у підлітків і молоді визначається наявністю в них правильного вихованого розуміння сутності розбіжності між компанією та колективом, здатності орієнтуватися на вимоги всього суспільства, а не вузької групи людей, особливо якщо ці вимоги суперечать інтересам суспільства.
2. Форми і методи організації профілактичної діяльності з учнівською молоддю
У профілактичній роботі з учнями початкових класів пріоритетними мають бути форми і методи діяльності, які спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості: ситуаційно-рольові та сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, ігри-мандрівки, ігрові вправи, інсценування, колективні творчі справи, тематичні зошити, ранки, свята, усні журнали, уявні подорожі, конкурси, спортивні змагання, виставки малюнків тощо.
У роботі з підлітками перевагу слід надавати активним формам і методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Наприклад: проектам «Захисти свою позицію», «Модель здорового способу життя»; відкритим трибунам «Який спосіб життя – таке й здоров’я», «Напружене ритмом життя»; рольовим іграм, ситуаційним практикумам, соціально-психологічним тренінгам, кейс-технологіям (набору конкретних рішень і дій в типових ситуаціях, методик вирішення типових ускладнень і проблем підліткового віку тощо); альтернативним формам (пропагуванню нових видів відпочинку, цікавого і корисного використання вільного часу) – фестивалям художньої творчості, конкурсам творчих робіт «Я обираю життя», профільним змінам для волонтерів у таборах відпочинку, фестивалям «Молодь обирає здоровий спосіб життя», КТС (колективним творчим справам) тощо.
Доцільно також застосовувати і традиційні методи і форми: конкурси на кращу організацію роботи з профілактики шкідливих звичок, кращу програму з формування здорового способу життя, кращу діяльність органів учнівського самоврядування; бесіди «Що таке здоров’я?», «Не тягнись пізнати таємницю наркотиків на власному досвіді»; лекції-диспути «Вплив агресивного соціального середовища. Як його уникнути?», «Небезпечні статеві стосунки – шлях до ІПСШ, ВІЛ, безплідності»; круглі столи, семінари, книжкові виставки з відповідної тематики, перегляди та обговорення проблемних відеофільмів, анкетування, опитування тощо.
Зазначені методи доповнюють один одного, дають можливість педагогам створити цілісну систему формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в учнів, розвиток в них позитивних якостей, виховання свідомого та відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших людей, формування прагнення бути здоровими та засвоєння системи знань, практичних навичок здорового способу життя та безпечної поведінки, отримання знань з безпеки статевих стосунків та профілактики інфікування ВІЛ, формування умінь задовольняти свої потреби без допомоги наркотичних засобів та психотропних речовин.
3. Фактори ризику та фактори захисту (індивідуальні, родинні, пов’язані з навчанням, соціальні чинники, які впливають на здоров’я людини, вибір нею способу життя).
У якості факторів ризику для здоров’я науковці виділяють:
• індивідуальні чинники — низька самооцінка, хибні цінності, невміння будувати здорові стосунки, визначати життєві цілі й орієнтири;
• родинні — відсутність контролю і чітких правил, низька цінність родинних стосунків, відчуженість, зловживання психоактивними речовинами (ПАР) у родині;
• пов’язані з навчанням — низька успішність, переходи з однієї школи до іншої, недостатній контроль за вживанням ПАР речовин у школі;
• соціальні – економічна нестабільність, недостатня боротьба з торгівлею наркотиками, потужна реклама тютюну і алкоголю, відсутність якісних соціальних послуг.
Факторами захисту для здоров’я вважають:
• індивідуальні чинники — позитивна самооцінка, висока моральність, фізичне благополуччя, розвинені соціально-психологічні навички, наявність мети і життєвих перспектив;
• родинні — стабільність, довіра, теплі стосунки, відчуття єдності, достатній рівень матеріального добробуту;
• пов’язані з навчанням — уміння вчитися, успіхи у навчанні, авторитет серед однолітків, доброзичлива шкільна політика;
• соціальні – економічна стабільність, рішуча боротьба з торгівлею наркотиками, заборона або обмеження реклами тютюну і алкоголю, доступність якісних соціальних послуг.
Природно, що чинники, які мають вплив на соціалізацію особистості, можуть бути як факторами ризику, так і факторами захисту.
Профілактична робота має ґрунтуватися на зниженні активності факторів ризику і підвищенні діяльності захисних факторів.
Важливо, щоб організація і проведення будь-яких виховних заходів була підпорядкована основній і надто важливій меті: виховання в учнів почуття відповідальності за стан власного здоров’я і власну поведінку.
Рекомендації щодо покращення профілактичної діяльності з питань попередження ВІЛ/СНІДу та наркоманії, формування відповідального ставлення до здоров’я дітей та учнівської молоді
У 2010-2011 навчальному році при організації та здійсненні профілактичної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах пропонуємо:
• активізувати роботу з питань формування в учнів позитивної мотивації на дотримання принципів здорового способу життя як дієвого засобу профілактики шкідливих звичок, інфекційних захворювань, ВІЛ/СНІДу;
• продовжити навчання та підготовку педагогічних працівників навчальних закладів, у тому числі на семінарах та спецкурсах-тренінгах ХОНМІБО, з опанування методики навчання на засадах розвитку життєвих навичок, організації первинної профілактики ризикованої поведінки в підлітковому середовищі з урахуванням специфіки навчального закладу;
• здійснювати адресну допомогу зацікавленим педагогічним працівникам у рішенні питань, пов’язаних з профілактичною діяльністю;
• сприяти впровадженню інформаційно-просвітницьких програм на основі методики розвитку життєвих навичок, інтерактивних форм і методів профілактичної роботи;
• брати участь у проведенні соціологічних досліджень при організації профілактики зловживання наркотичних засобів та психотропних речовин учнями;
• розвивати соціальне партнерство та забезпечувати оптимальне використання ресурсів всіх соціальних інститутів (ЗМІ, громадськості, центрів довіри, телефонних центрів довіри, центрів допомоги сім’ям та дітям, правоохоронних органів, органів охорони здоров’я, психологічних служб тощо), які займаються відповідною інформаційною, просвітницькою та профілактичною діяльністю;
• застосовувати у повній мірі інноваційні технології в навчальному процесі та дозвіллєвій діяльності;
• використовувати потенціал спортивних та дозвіллєвих організацій для залучення учнівської молоді, і в першу чергу – підлітків «групи ризику», до здорового способу життя;
• удосконалювати превентивну роботу із сім’єю дитини, її найближчим оточенням;
• залучати батьківську громадськість до роботи з пропаганди здорового способу життя, оптимізувати організацію батьківської освіти шляхом участі у зборах, лекціях, бесідах, консультаціях, зустрічах з фахівцями тощо;
• сприяти підсиленню ролі органів учнівського самоврядування, залучати підлітків-волонтерів до профілактичної роботи серед неповнолітніх.
Використана література:
1. ВІЛ/СНІД та його профілактика. Методичні рекомендації для слухачів курсів підвищення кваліфікації ХОНМІБО щодо профілактики ВІЛ/СНІДу /Укладачі О.Є. Марінушкіна, І.В. Волкова; за заг. ред. Л.Д. Покроєвої. – Харків: ХОНМІБО, 2008. – 64 с.
2. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров’я. 5 клас: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2005. – 264 с.
3. Духовність і здоров’я. Навчально-методичний посібник. / В.М.Оржеховська. – К.: Інститут проблем виховання, 2004. – 168 с.
4. Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ/СНІДу серед дітей та молоді. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді; Український інститут соціальних досліджень, 2002. – 149 с.
5. Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок: Інформ. збірка з життєвих навичок / Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. – К.: Генеза, 2005. – 80 с.
6. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 21.07.2004 № 605.
7. Оржеховська В.М., Кириченко В.І., Ковганич Г.Г.: Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології, моделі: Навчальний практико зорієнтований посібник. – Х.: Видавництво «Точка», 2007. – 192с.
8. Школа проти СНІДу. Профілактика ризикованої поведінки: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2004. – 256 с.
Методичні рекомендації підготували:
Волкова І.В., завідувач Центру формування здорового способу життя;
Колісник О.В., методист Центру формування здорового способу життя.
Волкова І.В., завідувач Центру формування здорового способу життя;
Колісник О.В., методист Центру формування здорового способу життя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий